1 min read
Слушать(AI)Отрута
Богиня, смертного зустрівши юнака,
Жагу запліднення не в силі потаїти,
На його кинула полуменисті
І щезла в запусті, принадна і легка.
Не вабся, хлопчику!
Той мудрий, хто втіка,
Хто знає, що несе трутизна Афродити,
Хто любить чесний дім, акантом оповитий,
Де смертка смертного і друга друг чека.
Коли, зчарований, ти принесеш богині,
На терпкі пестощі уловлениц зміїні,
Дихання юності і життєдайний цвіт,
Вона, життя нове — повік жива — зачавши,
Не попрощавщися, тебе лишить назавше,
Але й людський уже тебе не прийме світ!1926
Рильський Максим
Стихи Максима Рильського. 1895—1964. Украинский советский поэт, переводчик, публицист, общественный деятель, лингвист, литературовед. Автор стих
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Бодлер
В раю блаженних мук, де на тонких Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, В пекельному раю його душа жила
“Тріпоче сокіл сріблом потемнілим”
Тріпоче сокіл, сріблом Знімаючись у вогку височінь, І любо впасти на зелену Натрудженим і наболілим тілом
Голос отрути
Люблю отруту, сховану в лілеї, Люблю порок із поглядом ясним, І безсоромність ніжності твоєї, І терпких милощів незнаний дим
“Ні зорянице злотом і рубіном”
Ні, зорянице, злотом і Ти не скрашай ясних своїх перстів: Ще того персня майстер не зробив, Щоб був тебе достойним і — єдиним