Моєму морю
Прийшла моя пора тебе зустріти,
Ступить на твій клекочучий поріг!
Відмічений суворим правом жити,
З тобою розминутись я не міг!
Мене ти кликало своєю глибиною,
І серце моє рано споловіло.
Над збуреною вирною
Воно з тобою ще не клекотіло!..
Ти чуєш, море?!
Юність моя, зоре,
В твоїх просторів синьокрилий дим!
Я молодим прийшов до тебе, море,
Будити хвилю із твоїх глибин.
Тобі ми з товариством
І молодість свою, і сивину.
Своєю честю ми
За чистоту твою і глибину!
Здіймаймо, товариство, наші
Із древніх і нових його глибин!
Рівняймо наші крила, як один,
На берегів омріяні вітрила!..
Дозволь нам, море, в пору цю
Своєю кров’ю влитись в твою
Дозволь нам, море, в бурях
Твою жорстокість пити і любов…1957
Вінграновський Микола
Другие работы автора
Морської осені
Стоїть голубою Осінь морська голуба, І моря бентежна З моєю злилася ходою
Сон
Вночі, під ранок, у У комишах при Проснулось каченя І глянуло в
“Цієї ночі птах кричав”
Цієї ночі птах У небо відлетіле Цієї ночі сніг упав На чорне впало біле
“Прилетіли гуси сіли у воротях”
Прилетіли гуси, сіли у воротях, Оті білі гуси в червоних чоботях, В червоних чоботях, в хустинках рябеньких, Заґелґали гуси, що я ще маленький…1964