1 min read
Слушать(AI)Віддалення
Віддаленіла так від мене,що обезтебіли і сни.
Мов тютюну стебло зелене,вуста мені обзеленив.
Так гірко язиком торкатисьтвого імення, світку мій,вуста поламані, щербаті,а в горлі — мов холоне лій.— Ко-ха-но-лу-но — ло-не —
І серцевину обмина.
Вуглинночорно, холодинно —суцільна сіль, стіна
І озираюся — позадувуста твої, твоє
Рукою доторкнусь — свічадо,байдуже прохололе скло.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Гравюри Георгія Якутовича
1 Сутінь фарби розмиває, сполучає з криком тіньі вплітає вовчу зграю в чагарі густим-густі Ось вони: летять жарини, пропікаючи наскрізьм’якуш зваляної днини: капле в землю талий У роззявлених пащеках свист кругліє, наче шріт,дише хи...
Вечірнє З циклу «Золоті ключі»
З циклу Золоті Де ж ти журно, круче, крячеш,що тебе я і не бачу Чи від поклику відстав,чи всотала висота
Псалом
Життя відживається, сходить зітханням. І кров вичахає. Та є ще жадання топтати цей ряст, і розвіювать порох, і погляд ослаблий підносить угору.Обмисли нас, Боже, ще раз добротою,
Соняхи
Давно вже збігла хвиля жовтопіннаі рій бджолиний в простір закотивсь,упали соняхи поштиво на коліна…немов землі удосталь напились А сонце їм потилиці лиш гріє —куди ж поділись золоті вінки Ось ізурку скоро візьме вже Маріяі виб’є з голов...
