Михайло Григорів

ізсухої  світлостиречейсієвітерсільпогорди

Увузлі  пагорбівшукають  деревоякогоненесли

вогні й вогній вогніхворого дереваі ніхто не спиняється

і  далі  (за  димом)хтось  спалює  дим  —безберегі  краї  заколотуземлінічиєї1997

літаємороз  знімілих  кораблівхтопокликавсебе  до  сповідника

течуть  острови  без  порогууздовж  блуканьпращіпустельуздовж  ранківнезаселеніранки

верхів’я  веселтількив  облозісамих  веселскорочують  письменабезоглядногоморя

мов
Яфразана  піску

невідворотністьприпливних  берегівприкопуєінайвищі  посланнясамоцвітних  одмінслова

і  розкопано  камінняі  навпереймилиш  хрускотіннябруньокзеленесічень-червень 1997

вогнімовколір  прохолодимов  зламу  зливі

астигла  бо  квіткашукайбезнавколо