Осіння пам’ять
Запорошене око сльоза омиває,схолонають ліси, і листочок листка доганяє,і повзуча трава завмирає, наїживши спину,щоб ухутрити плечі тобі соболино
Ніби іскра — папір — порошина пекучапропалила весь світ — чорна дірка зія,отвір ширша — для ширш...
Читать далее