“Не навмання а полем навпростець”
Не навмання, а полем
Холодить щоки дощик-сіянець,і мокрий холод обнатужив плечі,а під ногами хлюпіт мокротечі
О чорноземле, тванна, глейкувата
Повітря у легенях так багато,що, висмикнувши ноги, вознесусь,на тіло відвологле, наче ват...
Read more