За картиною Едварда Мунка «Крик»
Причаєна сама в собі,вода тамується і глибне;а там, де пройми голубівстримлять стеблини непохибно
В розривах хмар така блакить,що, мов забувши про тяжіння,твоя душа летить,
Як в ірій пташка поосіння
І плоть, розмита на вітрах,стебло...
Читать дальше