1 мин
Слушать(AI)В гори
Угору та вгору, один за одним.
Тисне нам сонце важке на плечі.
І сонце здіймаєм!
Катовані ним,
Його ми возносим, його ми предтечі.
У плечі солоні уївся станкач.
Коней останніх покинули вчора.
Не в силі впіймати уже
Віддалених рація наша.
А
Зімкнулись, як вежі тяжкі, навкруги.
Мало в нас неба!
Мало блакиті!
Впрігшись у зброю, немов у плуги,
Тягнем до неба, потом облиті.
А хочеться степу.
Скоріше б із
На вольну зелену
Потріскані губи, запалений зір,
І в ньому —готовність іти до загину.1944,
Трансільванія
Олесь Гончар
Оле́сь Гонча́р (укр. Олесь Гончар), полное имя — Александр Терентьевич Гончар (укр. Олександр Терентійович Гончар; 1918—1995) — украинский совет
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Партизан
Ми вночі підійшли до ріки, Форсували із ходу її У підхмар’ї заграв Нам горять в несходимі краї
Піхотинець
Опалений полум’ям бою, В диму прокоптілий гіркім, Гордись, піхотинцю, собою, Званням рядовим своїм
Брати
Свою землю, далеку, святу, Не забудем до згуби Як матроси в чужому порту, Ми тримаємось купи
Вечір на Балатоні
Чую, білі пісні Над озерами пізніми гаснуть Як лілея для пісків пустині, Ти для мене занадто прекрасна
