Натура гине – вся в оздобах, в злоті,
Останній усміх ясний
І краскою непевною пала,
Немов конаюча вродливиця в сухоті.
Недавно ще була вона в турботі,
Жила і працею щасливая була;
Тепер останнії дарунки
І тихо умира… кінець її роботі!
Спокійно умира і листом
Росинки білії, ті сльози
Від сонця ясного і від людей ховає.
Натура ллє ті сльози
Того, що хутко ляже в смертнім сні,
В холодній, білій сніговій труні.[4 – 20 листопада 1890]
