Я околений жмутом моїх відчувань.
Але я їй скажу, що вони всі — довкола неї.
Захід над бухтою.
Які засліплюючі киреї
Глянь!
Електрика довкола сопки — вдалині,в тумані — фантазоцирк.
Ще торік ця аналоґія нас смішила.
На стіл забравсь прекомічний —моя панна впустила
Цуцик.
Хутко Велике свято.
Що тепер робиться дома?
Я жду не діждусь, як оздобить спини травиця.
Чому ж, чому розбиває і зм’якшує
Втома?22.
II. 1917.
Владивосток
