1 мин
Слушать(AI)Величання води
Ґрунтуймо собі ніч, бо йде вода висока.
Окличники сурмлять в зелену бугилу,і ручі конюхи вже білять коням боки,і так, без поводів, пускають їх на луг.
Підрізуйте вогонь, перейнятий у спадки,розшийте житла всі і цямрини замкніть:іде вода до нас через широку кладку,кладіть до ніг її просту вербову віть.
Бо ж це все — вочевидь, як сум’яття загальне,надходини, і сплеск, і подихи устріть;і кожному в руці цвіте стебло клечальне,що хочуть, як свічки, в цвітінні відгоріть.
Прихильна будь єси до нашого днювання,до суєти суєт, до спевнених надій.
На нитці сировій заграєм величанняз присвятою себе — потульності твоїй.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Сторінки одного поля
Пронизлива земля, роздряпана, як рана,на кожен штик лопати розпачливо кричить:гортаю поле я, бо прагну переглянуть,ким писане і якокличне слово «жить » До кістя докопавсь, до черепків кривавих,до золотих пластин, до трухлого меча,до каме...
Пізньої осені
Понад водою птах стеливсь,понад водою голубоюширяв уже пожухлий листі застив літо сам собою Вода засмучена була,бо скаламучена дощами;в ній мокло білих два крила,що небо зменшили над нами Відбитий прохолодний деньдививсь на вимиті обличч...
1 “Цей янгол протятий”
1 Цей янгол протятийз крижиною в боцісвій біль вимивав золотому потоці,і шпиль, що завершував царське стремління,поглиблював янгольську муку й боління О місто в намисті містків і бруківки,золочене скрізь по хрестах та верхівках,а сподом ...
Краще синиця в руках
Все зсунулось до глузду, до основ,і оголилась глибина А з твоїх пучок капа тепер кров,хоч ще учора сік точивсь суничний Безглуздий рух вперед по площині,по шклі води, по струнах День скаламутивсь, аркуш почорнів,і чорний хтось процо...
