Два кольори
Як я малим збирався
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила
Червоними і чорними нитками.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.
Мене водило в безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги,
Переплелись, як мамине шиття,
Мої сумні і радісні дороги.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.
Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш горточок старого
І вишите моє життя на ньому.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.***
Дмитро Павличко
Другие работы автора
Чечня
Знов Москва розпинає народ, Що повстав за державу свою, Знов закутих в залізо Зустрічає чеченець в бою
На безголов’я
Москва — тепер коричнево-червона, І споконвік така вона, як є, За голову Джохара Американських доларів дає
“Не пригадуй що було! Не треба”
Не пригадуй, що було Не Дотикатись до заглухлих ран Вже душа не б’ється в креші неба,
“Спадала вниз оголена вода”
Спадала вниз оголена Просяяна, весела, молода, Як дівчина, що вибігла з ріки: Ряхтіли в сонці стегна і литки,