Жили собі, поживали Улита й Микита.
Росла у них гарнесенька доня Маргарита.
Раз Микита і Улита з дуру
І до суду розлучатись разом подалися.
Прочитав суддя заяву та й пита в Микити:— А як же ви збираєтесь дитину ділити?
Пожили б ви ще годочок, хоч не все і гладко.
У вас, може б, народилось до пари дитятко.
Тоді буде й розлучатись легше вам, ніж нині,
Якраз би вам дісталося обом по дитині.
А Микита носом крутить:— Це нам не підходить.
Вона хитра, все заплута: двох близнят народить.
