1 мин
Слушать(AI)Терен
С.
На скелі безмовній
Внизу маневрує потяг.
Між гір зміїться колія.
Нагнулась з неба високостість.
Затока спить, зморщивши брови.
Край молу смикає шаланди.
Сонце заходить без умови
В червонім краваті, галантне.
Блиснуло світло.
Згасло враз.
Шоколадиться дим з майстерень.
В мені — безмежність синіх
Про ту, в якої очі — терен.2-15.
II. 1917.
Владивосток__________________________________С.
Гуляєв — солдат телеграфної роти, приятель автора.
Семенко Михайль
Стихи Семенко Михайля. (31 декабря 1892 — 23 октября 1937) — украинский советский поэт, основоположник и теоретик украинского футуризма. Автор с
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Дурненький зайчик
Все село в білій куряві, куряві сніговій Хто вийти погулять наважиться У вікно гляну – мете, лютує буровій, Білий сад скаржиться
Відблиски
З самого ранку з дня капали Переплакав день лише Заспокоївся кинув хникати і хлюпати Хусткою втирає очі й походжає по
Міський сад
Буду ходити у міський сад Там кабаре і фарс Люблю, коли в душу просковзує гад Тоді так багато фраз
Павзи
Після кількох днів щастяякому не міг дати назви Знов почуваю радість муки радість злощастя Трамвай досяг мене ніби нічого, Ніби усе по-старому, нібинічого не сталось, в собі хороню я словаще не сказані мною і в погляді серцямого я х...