Хризантеми похмурого ранку
Спалахнули печальним вогнем,
Проводжаючи Осінь-коханку,
Що ридала над ними дощем.
Різнобарвні, рясні Хризантеми
Зажурились в саду недарма.
В кришталевій тонкій діадемі
Наближається пані Зима,
Одягає кущі і дерева
У гаптоване сріблом вбрання
І поводиться, мов королева,
Заціловує сад навмання.
Поцілунки холодні не милі.
Хризантеми, творіння весни,
Похилили голівки, безсилі,
І поринули в лагідні сни.
А весною прокинуться квіти.
Зеленітимуть паростки знов
І радітимуть Сонцю, як діти,
Що чекають розваг і обнов.
