1 мин
Слушать(AI)Лілея
Де небо зажурилось над землею,
Де голос пташки завмирає в кленах,
Серед латаття водяна лілея
Мов білий Сіріус між хмар зелених.
Але щоб дух людський у
Дістав наснагу від її цвітіння
Серед намулу й гнилизни
Повинно в муках корчитись коріння.
Раніш далеко від людського
Вона з коріння візьме лушу білу
Лише відтак її мета
Підійме на поверхню, вже дозрілу.
Тож хай отам, де вільне сонце гріє,
Де люди звикли до безкарних творень,
Моя духовна квітка заяскріє
Бо родить
Тільки чорний корінь..
Мордовія
Руденко Микола
Стихи Руденко Миколы. (1920—2004) — украинский писатель, поэт и редактор, правозащитник, руководитель и один из основателей Украинской Хельсинкс
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Голос трав
Після стін, котрі пам’ять обтяжують, Гніт пекельний, що здавлює дух, Скільки ніжності в мене до тебе, будяче, І до тебе, вульгарний лопух
Рима
До рими байдуже мені Ні, не вона хвилює вічно Хвилює дух, що у Живе могутньо, вулканічне
Неоставленная записка
Шум от проезжающих машин Нарастает и стихает в окнах Ты разбужен здесь совсем один, И чего-то все вокруг так блекло
Мурашник
Мене він кликав таїною світу Мурашник в лоні лісових висот, Як небо кличе на чужу орбіту, В казкове коло неземних істот