В казарму входить генерал, а там нема нікого,
Лише солдатик молодий мете в кутку підлогу.
Оглянув ліжка генерал — порядок ідеальний.— Ви хто? — солдатика пита.— А хто ж іще?
Днювальний.
Нахмурив брови генерал: — Ви ніби впали з неба.
Невже, скажіть, не вчили вас, як діяти вам треба?
Давайте віник.
Уявіть, що відбулося чудо:
Не я, а ви тут генерал, а я днювальним буду.
І ось нагрувся генерал, немов мете підлогу,
А наш солдатик молодий крокує від порогу.
Розправив плечі генерал, приклав до шапки
Солдатик браво козирнув та й відчубучив штуку.
Він генералові не дав розкрити навіть рота:— Не треба рапорта, метіть.
Робота єсть робота.