Завжди терновий вінецьбуде кращий, ніж царська корона.
Завжди величніша путьна Голгофу, ніж хід тріумфальний.
Так одвіку булой так воно буде довіку,поки житимуть людиі поки ростимуть терни.
Але стане вінцемлиш тоді плетениця тернова,коли вільна душею людинапо волі квітчається терном,тямлячи вищу красу,ніж та, що кричить на
Гей, хто до мене?
Ходіть,я кожному в руки даюся».
Путь на Голгофу велична тоді,коли тямить людина,нащо й куди вона йде,не прагнучи інших тріумфів,знаючи іншу величність,ніж ту, що на троні
Я з ласки бога цариця,бо, гляньте, – сиджу на престолі
Хто ж без одваги й без воліна путь заблукався згубливу,плачучи гірко від болю,дає себе тернові ранить,сили не маючи стільки,аби від тернів боронитись, –боже, пожальсь тої крові,що марно колючки напоїть !
Ліпше б вона на обличчікраскою втіхи заграла,очі комусь звеселяючидесь на невинному святі.
