Так важко бути кимось для кого,
Так легко бути ніким у натовпі спантеличених душ.
Людина – маленька істота і в’язень цих ваших дружб.
Ти не віриш у це -
Нетипове не епохальне лице,
Не розкуте, прип’яте до купи кісток
Посеред болота слів і маленьких дірок
У головах тих, хто знайшов сенс
Цих всіх ваших “best friends”…
Що залишиться після,
Коли відіграє пісню
Оркестр струнний,
Сам собою отруєний ?
Нічого.
І в порожнечу полетять
Мислителі всепрощаючого бога
З окривавленим мачете…
Всього не заволочете
В труну,
Оркестр порвав струну…
А ти так і залишишся посеред злиденних пророків
Шукати себе в тиші
Тих, хто ледве дише,
Маленька тендітна істота
Серед кісток посеред болота.
