Неповторне свято

Гарячий день — і враз достигне жито,

І доп’яніють обважнілі грона.

Він ще незнаний, ще непережитий,

Єдиний день — мого життя корона.

І що це буде — зустріч, чин, екстаза?

Чи дотик смерти на одну хвилину?

Душа дозріє, сповниться

Подвійним смаком — меду і полину.

А дивне серце, п’яне і завзяте,

Відчує певність, мов нехибну шпаду:

Мій день єдиний!

Неповторне свято!

Найвищий шпиль — і початок до спаду.