ГУЦУЛ

Світить місяць над горами, світить, ясно сяє,

А гуцул жене отару, на сопілці грає.

Він заграє, заспіває, пісню про страждання,

А гуцулка все чекає, мріє про кохання.

Вітер гори - крутогори сильно обіймає,

А гуцулка чорноока вівчара шукає.

Там вівчар жене отару, на сопілці грає,

Все думає про дівчину, що його кохає.

А гуцулка йде на зустріч до свого милого,

Заквітчала свої коси, щоб не впали роси.

Коси довгі до пояса дівка розпустила,

Заквітчана, дуже файна, щира й дуже мила.

-Добрий вечір, файний вечір - мовила дівчина,

Я прийшла на звук сопілки, бо ти граєш дзвінко.

Той вівчар заграв ще краще про кохання вічне,

Щоб почули усі гори, річки та потічки.

А в нас на полонині є всього багато,

Приїзджайте щирі люди гостинно гуляти.

Приїзджайте у Карпати, будемо співати,

Та гуцулку чорнооку заміж видавати.