1 min read
Слушать(AI)Душа моя — послухай!
Душа моя — послухай!
Як яблуня в цвіту.
Моє життя, — кохана,
Мов срібнотканий сон.
Життя моє —
Всевладниці Красі,
Горіння —
В огні квіток-думок.
Я стежу за хмарками,
Ловлю їх світлий сум.
Ах, серце ж те все в
Чудову переллє!
Як ніч розкриє книгу
Я радо йду в свій храм.
А в нім лиш зорі, зорі,
А в нім поля,
Мов жрець, той жрець — послухай!
Молюсь, горю в огні.
Бо на душі, — кохана,
Одно: люблю, люблю…(1915)
Павло Тичина
Па́вел Григо́рьевич Тычи́на (рус. дореф. Павелъ Григорьевичъ Тычининъ; укр. Павло Григорович Тичина; 1891[2]—1967) — украинский советский поэт и
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Осінь така мила
Осінь така мила,осіньславна Осінь матусі їсти несе:борщик у горщику,кашка у жменці,скибка у пазусі,грушки у фартушку Осінь така мила,осіньславна Прийде, поставить:мамо, спите
Кукіль
Стріляють серце, стріляють душу — нічого їм не Сіло собі край вікна,засунуло пучечку в рота,маму визирав А мати лежить посеред улиці з півхунтомхліба у Над двадцятим вікомкукіль та Парсифаль
Скорбна мати
Проходила по Обніжками, межами Біль серце Блискучими ножами
Там тополі у полі
Там тополі у полі на Хтось на заході жертву приніс) З буйним вітром, свавольним і диким, Струнко рвуться кудись в
