Abyssum abyssus invocat!
Ruysbroek AdmirabillisБезодня смерти і безодняжиття спіткались на межі,а на лезі її сьогоднізнова нап”ятий він лежить.
Лежить, мов жертовна офіра,якій жерців байдужий спірі тільки існування мірався зосередилася в зір.
Та у серпанку гарячковімвін нерухомістю повікзорить на дні минулі зновуаж по грізний двадцятий рік.
Але нема жалю ні суму,що все було, мов не було,і стало тільки змістом думи,лише луною
Встає майбутнє.
І могиливчорашні — це його
Яка ж це муку буть безсилимпід лезом смертного ножа!..
