Дурненький зайчик

Все село в білій куряві, куряві сніговій.

Хто вийти погулять наважиться?

У вікно гляну – мете, лютує буровій,

Білий сад скаржиться.

Скаржиться і скрипить білий сад.

Мерзне біля пня дурненький зайчик.

Ой, як зимно, зимно поміж хат!

В сінях жалібно собака скавче.

Скавучить, скавучить, хвостом замеле,

На груди кинеться, як вийдеш у сіни.

Не віриться, що село завмерло.

Весело ждати зміни.***