1 мин
Слушать(AI)На труну Ольжичеві
Був стрункий, неначе ясень,гарний, мов царенко.
Де наш красень, де наш красень?
Вмер, вмер молоденький!
Ой не вмер він, ой не вмер вінсмертію своєю,не зеленим вкритий дерномдбайливо ріднею!
І китайка жалобоваочі не прикрила.
Може, галич десь у ровісині очі пила.
Очі пила, тіло рвалапазуром хижацькимна поталу, на
Як натрапити зненацька,де знайти би місце скону,в кого б запитатись?
Щоб троянду там червонупосадила мати;щоб юнацтво Україниприсягало святона прапори жовто-синіза свій край вмирати.
Оксана Лятуринська
Оксана Лятуринська. 2 февраля 1902 — 13 июня 1970. Украинская художница, скульптор, писательница, поэтесса и общественный деятель. Автор стихов:
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
І знову цілу ніч верзлося
* * І знову цілу ніч верзлося:біжу зацькований, мов звір,і слід кривавиться на росах,і піт рудий туманить зір І знову бачу світ багряно За мною полум’я і дим,гаряча заграва над станом,безправ’я над добром моїм
Створив ти землю оболоки
* * Створив ти землю, оболокий людину дотиком і дихом,чинив добро і діяв лихо,ти повнив дні й вершив ти роки Являвся пращуру, вогненнозлітав до хатнього порога На землю ти зсилав Дажбогаі вергав їй сліпу Морену
Устами славлена
* * Устами славленастріла стужавлена Хвалена, хвалена,в отруті калена Стріла окрилена,стріла доцілена
Не знаю як це почалось
Не знаю, як це почалось Прийшов, намовив мені хтось Чи серце схаменулось: — Мало