Був стрункий, неначе ясень,гарний, мов царенко.
Де наш красень, де наш красень?
Вмер, вмер молоденький!
Ой не вмер він, ой не вмер вінсмертію своєю,не зеленим вкритий дерномдбайливо ріднею!
І китайка жалобоваочі не прикрила.
Може, галич десь у ровісині очі пила.
Очі пила, тіло рвалапазуром хижацькимна поталу, на
Як натрапити зненацька,де знайти би місце скону,в кого б запитатись?
Щоб троянду там червонупосадила мати;щоб юнацтво Україниприсягало святона прапори жовто-синіза свій край вмирати.
