2 min read
Слушать

Колискова

Озираюся: день стертий з пам’яті…

І стискається тіло, і нуриться в ніч.

Страх мов шашіль в тобі.

Голос стиснувсь.

Випрядається певність, світло котиться пріч.

І нема опертя: вовківня та провали,западаєш в пітьму… А чи виринеш?

Ні!

І по щілинах тонко ворушаться жала —чути дотики їхні скупі, крижані.

Лише слух тебе й в’яже зі світом примарним.

Чути голос — та чий: трав’яний, кам’яний?

Він поволі зростав, обсипався почварно;голос стиснутий раптом вуста прочинив,і само по собі з мене вирвалось слово:— О життя! — і завмер.

Та ще ширшим став слух.— О життя! — я гукнув і прислухався знову…— О життя! — я кричав, поки голос не стух.

І вже шепітно губи те слово ліпилиз порожнечі, з імли, сльозяної

А у відповідь чув голос неньки безсилий:— Сину, спи, сину, спи, сину,

І крізь сон мені чути було колискову,неньчин голос і страх, і хворобу приспав.

І прокинувсь — відкрилась сторінка ранкова,і я голосом

Ма-мо» на ній написав…***

0
0
13
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+