Це вже не сон — це
Гущінь замшілу прорива,
І ніжним чадом, чудом
Бузкова свічка понад
Вже злотом-пломенем жива.
Це вже не сон — це вже
Сидять на лозах в сні екзотики,
Мурличуть хижо, мають
Рій бджіл у пазурі спацапати,
Продмухують пухнасти ротики.
Це вже не сон — це вже
Безсонна бродить, як мана.
Здираю з серця сну
І в небо сиве серце пущу
Хай сивим жайвором зрина!..