Стародавній
Везли з Криму чумаки повні хури солі.
Сумно рипали вози у широкім полі.
Ой їхали чумаки та пісень співали,
Бо добрячі голоси й підголоски мали.
Хтось затягне-заведе на переднім возі,
І підхоплять ті слова по усій дорозі.
Лиш один чумак мовчав.
Звісив з воза
Та й куняв собі, дрімав майже всю дорогу.
І незчувся, як біда сонного спіткала:
На ходу його нога в колесі застряла.— Ой но-о-га! — від болю він загорлав щосили.— Ой но-о-га! — всі чумаки хором підхопилита й замовкли, бо тюхтій, дякуючи богу,вчасно з колеса устиг висмикнути ногу.
