Не сміє бути в нас страху
Не сміє бути в нас страхуі жадної тривоги. – Чому?
Бо ми є лицарі
Залізної Остроги!
Кладочка, кладочка узесенькая.
Дівчино, рибчино молоденькая.
До дівчини мені близько, мені близько,
Но через стависько.
Вчора дощ, нині дощ,
Завтра буде слизько.
Не страшать нас ні в
Високії пороги,
Бо ми є лицарі
Залізної Остроги!
Кладочка, кладочка узесенькая.
Дівчино, рибчино молоденькая.
До дівчини мені близько, мені близько,
Но через стависько.
Вчора дощ, нині дощ,
Завтра буде слизько.
А до дівочих ніжних
Ми знаєм всі дороги,
Бо ми є лицарі
Залізної Остроги!
Кладочка, кладочка узесенькая.
Дівчино, рибчино молоденькая.
До дівчини мені близько, мені близько,
Но через стависько.
Вчора дощ, нині дощ,
Завтра буде слизько.
Не святкуватиме ніхтонад нами перемоги,
Бо ми є лицарі
Залізної Остроги!
Кладочка, кладочка узесенькая.
Дівчино, рибчино молоденькая.
До дівчини мені близько, мені близько,
Но через стависько.
Вчора дощ, нині дощ,
Завтра буде слизько.
Купчинський Роман
Other author posts
Накрила нічка та й тихесенька
Накрила нічка, та й тихесенька, Земленьку кругом Лиш вітер мряки жене Над розіспаним лугом
Ой зацвіла черемха зацвіла
Ой зацвіла черемха, Ярим цвітом Там прощався та й стрілець З білим світом
Гей мандрують пластуни
Мандрівна Гей, мандрують Через гори-долини Гей, доріженька
Зажурились галичанки через тую зміну
Роман Купчинський – Зажурились галичанки через тую Зажурились галичанки через тую зміну, Що відходять усусуси та й на Україну Хто ж нас поцілує в уста
