Не сміє бути в нас страхуі жадної тривоги. – Чому?
Бо ми є лицарі
Залізної Остроги!
Кладочка, кладочка узесенькая.
Дівчино, рибчино молоденькая.
До дівчини мені близько, мені близько,
Но через стависько.
Вчора дощ, нині дощ,
Завтра буде слизько.
Не страшать нас ні в
Високії пороги,
Бо ми є лицарі
Залізної Остроги!
Кладочка, кладочка узесенькая.
Дівчино, рибчино молоденькая.
До дівчини мені близько, мені близько,
Но через стависько.
Вчора дощ, нині дощ,
Завтра буде слизько.
А до дівочих ніжних
Ми знаєм всі дороги,
Бо ми є лицарі
Залізної Остроги!
Кладочка, кладочка узесенькая.
Дівчино, рибчино молоденькая.
До дівчини мені близько, мені близько,
Но через стависько.
Вчора дощ, нині дощ,
Завтра буде слизько.
Не святкуватиме ніхтонад нами перемоги,
Бо ми є лицарі
Залізної Остроги!
Кладочка, кладочка узесенькая.
Дівчино, рибчино молоденькая.
До дівчини мені близько, мені близько,
Но через стависько.
Вчора дощ, нині дощ,
Завтра буде слизько.
