Викрали моє ім’я(не штани ж — можна і без нього жити
І тепер мене звутьтой, у кого ім’я викрадено.
Я вмію сіяти і мурувати білі стіни,і коли я посію, то всі дізнаються, що сіяв той,у кого ім’я викрадено,а на білих стінах я завжди пишу :стіну вибудував той, у кого ім’я викрадено.
Привітальні телеграми і листиідуть уже на моє нове ім’я,на ім’я того, у кого ім’я викрадено.
Уже всі примирилися (бо ж і сам давно)із моїм новим ім’ям.
Дружина теж звикла.
Тільки от не знаю, як бути дітям,як їх кликатимуть по батькові ?
