Чорнобривці
Чорнобривців насадила
У моїм світанковім краю,
Та й навчила веснянки
Про квітучу надію свою.
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку.
Бачу руки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую, рідненька.
Я розлуки та зустрічі знаю,
Бачив я у чужій
Чорнобривці із рідного краю,
Що насіяла ти навесні.
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку.
Бачу руки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую, рідненька.
Прилітають до нашого
Із далеких країв журавлі.
Розквітають і квіти, і
На моїй українській землі.
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку.
Бачу руки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую, рідненька.
Сингаївський Микола
Другие работы автора
Мова
Ми з правіку народжені бути, І в собі відкривати світи Та примножувать серцем здобуте, Та святині свої берегти
Спинися мить!
З тобою ніч – магічна і п’янка, Не поспішай, на мить спинися, ноче Любові ніжна й пристрасна Виймає душу і воложить очі
На порозі вічності
Художнику і поету, побратимові Анатолію Луценку Давній звичай в серці молодому, Ідучи на зустріч, я беріг:– Чуєш, друже, мир твоєму дому
Здаля і зблизька
Здаля і зблизька дивляться І пильно стежать все таки за нами Не все на вірув нас беруть вони, Не завжди вдовольняються словами