На весіллі
Малий у вишитій сорочці,він заглядав під всі столи.
Гонорний був, бо старші хлопціуперше в хованки взяли.
Та надійшла найбільша радість:настала і його пора,бо випало йому ховатись.
Йому — ховатись!
Гра є гра.
Малий у тлумі многолюднімтихцем прокрався до музикі заховався там за бубном —о, він облюбував тайник!
Музика грає — танець маєсвій гик і тик, а він принишк:того чекає, хто шукає.
А хто?
Хай погукає лиш.
На співи танці завернули,за північ гамір
Невже ніхто?
Невже забули?
І спати сором.
І заснув.
Коли музика стихла, стухла,його помітили.
Котрийсьіз хлоп’яків прибігі з кухляводи
Устань і
Чи, може, цицьки хочеш?
Мамизаждався?
Хай ховає в
І я побитий був словамиотих бешкетників малих.
І за слізьми, як за стіною,я затремтів од тих образ, —мов потішались наді мною.
А вінспросонняусміхавсь.
Герасим’юк Василь
Other author posts
У храмі
Ти, вигнана Богом,стоїш при свічіна чорній землі,питаєшся в Нього:для кого мечікують ковалі Не каже, для кого У чорні ліси,на гори й степити вигнана Богом Свічу погасиі переступизмію під порогом
“Я не повірю що лиш ти одна”
Я не повірю, що лиш ти однана світі білім, як роса, — Ну що простіше — ти чекала літа,а вранці, перед вереснем, — На світі білім, де лягало з руклегке, мов тіло, плаття на ожину,ну що простіше
Друге послання Дмитра з Кутів до галичан
Я прочитав Книгу Мертвих, кажу:країна мертвих старша від країни живих,там немає Галичини,там нема героїв,дарма ваші герої все забрали з собою Невже не з вами, а тамвирішуються питання честі Виносили ви своїх покійників,їхніми домовинамит...
“Мовчав а прокидаєшся від крику”
Мовчав, а прокидаєшся від крику,бо сни досвітні – рани ножові На тілі – сироти старого віку Ми – сироти, і нам немає ліку Малі й великі, мертві і живі
