1 мин
Слушать(AI)Солдати Вітчизняної Ввійни
Схиляються у траурі знамена.
Змовкає мідь оркестрів молода.
І знов нас викликають поіменно,
І хтось в строю за нас відповіда.
Яка доба звелась над білим світом!
Яка зоря над обрієм зійшла!
Хай буде вам найвищим
Любов, що нас на подвиги вела.
Ми ворога уміли зустрічати.
Ми не про себе думали тоді.
Нас кулі цілували — не дівчата,
Щоб ми лишались вічно молоді.
Нам сотні літ зозуля налічила.
З них двадцять лиш відміряла війна.
Та поки є на світі Батьківщина
Живі із нею й наші імена.
Мозолевський Борис
Стихи Мозолевського Бориса. (4 февраля 1936 — 13 сентября 1993) — советский и украинский археолог и литератор, кандидат исторических наук. Автор
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Третя рота
Випускникам останнього набору Оде ської спецшколи С, із лав якої вийшли льотчики-космонавти Р Георгій Добровольський та Георгій Відкриваються знову ворота,
Ліричний жарт
Як чернець без покути, Я не можу без Вас Ви — Бермудський трикутник, Де зникав я не раз
Втеча
Втечу на Кальміус, на Кальчик, на Міус, У шахти, у могили, в урожаї Чи хто моливсь, як я тобі молюсь А ти мою молитву
“Синьооко зітхали озера”
Синьооко зітхали озера На лататті тремтіла роса Сосни пружні підносили І текли в молоді небеса