Я не надіюсь
І нічого не бажаю
Що ж, коли жию і мучусь,
Не вмираю!
Що ж, коли гляджу на
І не можу не глядіти,
І люблю тебе!
Куди ж
Серце діти?
Усміх твій, неначе
Листя покрівля зелене,
А з’їдає штучну краску
Смійся з мене!
Я не надіюсь нічого,
Але як бажання сперти?
Не бажать життя живому,
Тільки смерти?
Жиймо!
Кожде своїм
Йдім, куди судьба провадить!
Здиблемось колись – то добре,
А як ні – кому се вадить?
