1 мин
Слушать(AI)Пісенька до сну
Не думай!
Спи!
Думки — отрута щастю.
Цвітуть дві тіні — дві лілеї чорні.
Не думай!
Спи!
До всіх скорбот причаснийі так усього в думці не обгорнеш.
Прощаючись із спомином останнім,що тінню вихиливсь з-за яви краю,в солодкім марнотратстві почуваннівкохання вицвіле знов прикликаеш.
Це справді зле, що покохав занадто,заміцно, зарозтратно.
Захват яснийв екстазу чорну ночі не міняти!
Засни!
Чи це життя, чи лампа гасне?
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Про строфу
Чотири різнобіжники на мапі серця,чотирикутник радості та болю,чотири припрямки до боку, що не зветься,що входить клином — між чуття та волю Дарма, дарма, що гостре вістря душу ятрить,серп і серпанок нам на ніч коротку Хоч знаю, що лушпи...
Півень
Зоря майнула, мов стріла,неначе іскра, пісня згасла,і тільки з мокрого зелароса краплинками сплила,мов слово, чиста й ясна Вже обріїв зігнувся рівеньу круглу смугу обруча,і ніч почала вже кінчатись,неначе ватра, догоряти Ось ранок синім ...
Прочитан
Уздовж причілля тінь лягає вогко,а коло брам розколений колодязь,у землю встромлений, немов колода,зеленим, молодим сміється мохом Патлатий, кучерявий прочитанруками обіймає червінь цеглита головою похитує легконад проминанням людських правд ...
Дружня гутірка
Поезія — Ні, не питай,який рецепт її есенцій П’ючи свій золотавий чай,так пробалакаємо день цей Узори гарних слів, мережка,екстракти мови в срібній чаші —хай їх краси аптекар зважить