Вона і кохає, і зрадою б'є
Зневажливо тицяє в спину
Вона все катує мене
А потім слова про родину...
Душа зозулина її
Без правди, кохання та віри
Вона усі мрії мої
Стоптала без честі на дири...
Цілуючи ніжно вустами
Долонею гладучи ніжно
Кохання убила роками
Убила підступно та грішно
Душа зозулина, брехлива
Актиса в подобі того
Хто з крилами створює диво
Але лиш жадає свого
Я марив, кохав, надихався
Мій стимул в минулому та
В котру вірно так закохався
Котра майже вкрала життя...
Мій Рай, моє пекло, мій час
Що був мов за щастя мені
Мій біль, що від зрад та образ
Я згадкою лишу тобі...
Назустріч ми йшли, розминулись...
Душа зозулина, не вірна
В родині найкращій не збулись
Забулась у грошах манірних...
Постійним дощем злої болі
Душа ллє на мрії мої
Зозулі не вірні любові
Зозулі у зраді завжди...
