Доле, воле, леле моя!
Від павутиння рясного осіннього
До ходіння й кружляння попідтинню.
Від розбитих серцевих хвірток
І до болю й суму у вигнанні.
Доле, воле, леле моя!
Чи то так майорить вдалині моя мойра,
Чи то серце блукає в пітьмі?
Доле, промені розуму дай!
Руху двері відкрий нові!
Крізь зими зледеніння
Неси з пелюстками весни
Тонкі шовкові шати,
Німі й пророчі вогні...
Доле, римо, скрине моя -
Там, де усі скарби -
Сумом вкрита рідна земля
Й майбутнього
Зеленаві пагорби.
