І знову місячне сяйво торкнулось вій…
Я йду…А поруч зі мною йде молодИк…
За комір насипало снігу…Ну що ж… Сніговій…
Він гратись зі мною… Зі мною звик…
Заглядати в димар… Шарудіти у запічку…
По покрівлі ходити… Ногами босими…
Із снігової баби… Знімати шапочку…
НаметИ кучугур нам… побільше… просимо..
Намети… Як в дитинстві… Рівно із плотом…
Піднімає вітер… Небес білі пОли…
Щоб тато наш… трактор пригнав із роботи…
Розчистити стежку до школи…
Я… таки у дитинстві… Залишилась незримо…
І не хочеться серцю…Тих років відпускати…
Отакі у селі… Були колись зими…
Снігу так намете… Що не вийдеш із хати…
***
О Господи! Как же я люблю зиму!
Воздух щиплется… В свежей мятности…
Это чувство невыразимо!
Белый – цвет чистоты и святости!
Воздух вкусен… Душистый горошек…
Детки тропку… В каток раскатали…
Я в кормушки… Насыплю крошек…
Чтобы птицы… В саду щебетали…
Смотрит белая в небе луна…
Шлет из прошлого мне известия…
Ах, зима! Белокурая бестия!
Я… как в детстве… в тебя влюблена
