1 мин
Слушать(AI)Козак Мамай з малюнка
Вздовж стежки корінь повзко славсь,
Конкретний, як жадання;гриміла збруя раз у разсама, без коливання.
І найгінкіше із деревсахалось гілок власних.
Угору тінь звело, як перст,хоч зовсім було ясно.
Рука бджолою на струнізавмерла, спочивала,і слуха він, як в казаніперекипає
Козача доля в сто сторінпрострелена усяко:то рідко, як шаблючий дзвін,то густо — сім’ям маку.
І знать всякчасно:смерть отут,у полотнищі криці,в сиричнім запахові пут,в малій, як світ,
Та поки келих горенитьі кінь копитом пише,йде в очі широчезна митьй тонка, як волос, тиша.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Чати
Виходить за межі неба, ніби виходить із себехуга Білі колони крушить і запорошує зір Тягнуть гринджоли діти прямо на хатній гребінь,аби спуститись донизу, розлінувавши сніг, мов папір В білому торохтінні голоси їхні тонуть,наче вогн...
Осереддя
Ні мислю пройняти, ні словом отямитьбайдужості дня, що крізь тебе тече Весь світ у тобі зав’язався шляхами,і ти — його центр Його вісь і плече Це ти — перспектива його безкінечна,усі покладання, надії в тобі
Теслювання
Буває так, що в Сидить і соловей, і крук І дерево, немов пречиста, Таїть зачатий духом звук
“Прибились сплесками прихлюпалися гулом”
Прибились сплесками, прихлюпалися гулом,обезтілесніли, легенькі, мов відлунок,лягли в ногах повільненько, заснулидалекі ночі, ночі Тріщить вогонь, нічна фуркоче прядка,кругліє яблуком на покуті лампадка,і шибка деренчить розслабла, як струна,...
