Золоті руки

Поталанило зустрітись двом старим друзякам,

Що не бачились, напевне, двадцять років з гаком.

Пропустивши по чарчині, ходять по

І тихенько розмовляють, збуджені і щирі.

Гість любується портретом: — Гарна балерина!

Посміхається хазяїн: — То моя дружина.

Гість картину розглядає: — О, яка картина!

Хто так здорово малює?— Теж моя дружина.

Гість побачив піаніно у кутку кімнати.— Грати любиш?— То дружина… Я не вмію грати.— От так жінка! — гість радіє. — Руки золотії.

І танцює, і малює, навіть грати вміє.

А хазяїн сумно каже: — Перша гарно грала,

Друга добре танцювала, третя — малювала.

А проте найкраща жінка, дорогий мій брате,

Та, що вміє борщ варити і білизну прати.