1 min read
Слушать(AI)“Усе пізнавши й переживши”
Усе пізнавши й переживши,
Стою безгрішний, мов Адам.
З криниць небесних мудрість пивши,
Що я нащадкам передам?
Хіба лиш те, що для
Є в кожного своя земля.
Що ми планету обліпили,
Мов гілку яблунева тля.
Хоч десь поза окрайцем
Світи кружляють голубі,
Ми, наче тля,—самі для себе.
І як вонасамі собі.
Жбурляємо ракетні
В небесну далеч без пуття,
А власний дух ще не
З’єднати з подихом
Коли ж твоя душа
Тих занебесних володінь,
Де Творча Сила в плоть
Незримий дух і зриму тінь:
Коли космічною
Та сила збудить суть твою,
Тоді приходь і стань зі
Отут, де я тепер стою.
Руденко Микола
Стихи Руденко Миколы. (1920—2004) — украинский писатель, поэт и редактор, правозащитник, руководитель и один из основателей Украинской Хельсинкс
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Люди мезоліту
Музейні експонати Їх скульпторові За черепом створили Така наука є
Сон в’язня
1Мені наснилося, що я помер, Що із драглистих форм мойого Астральна сутність вийшла І
Голос трав
Після стін, котрі пам’ять обтяжують, Гніт пекельний, що здавлює дух, Скільки ніжності в мене до тебе, будяче, І до тебе, вульгарний лопух
“Небо страждаючи зорі народить”
Небо, страждаючи, зорі народить, Муками струсів наповниться Вічність Мудре страждання Наших незрілих думок пересічність
