1 min read
Слушать(AI)“Я поволі утверджуюсь в істині”
Я поволі утверджуюсь в істині:
Грає нами чиясь рука.
Знову хтось переплутує
Із майстерністю павука.
Ніби справді над
Павутина висить нежива
І такими стають
В простір викинуті слова.
Навіть сонце, в яке я вірую,
Павутини не прогребе.
І повзе холодок попід шкірою
Наче знову я втратив тебе.
Завмираю, зітхаючи: важко як!
Через відстані бачу, як
Б’єшся в пастці
Але чим тобі допомогти?
Тугу в серці моєму не змірити.
Римам теж не здолати
Залишається тільки вірити:
Вірю, ластівко, в крила твої.
Руденко Микола
Стихи Руденко Миколы. (1920—2004) — украинский писатель, поэт и редактор, правозащитник, руководитель и один из основателей Украинской Хельсинкс
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
“Коли відлунює твій кожен крок”
Коли відлунює твій кожен І щось таємне мариться деревам, Ти чув сріблистий передзвін В морозну ніч у небі кришталевім
Татарин
Ніби душу лікую від давніх ошпарин Років сорок це лихо забути велю: У багнюці конає побитий татарин, Його руки мотуззям зап’яті в петлю
Вік доживаю
Вік доживаю, а не знаю, Є та істота, що в мені гніздиться, Й кому належить диво–долото, Що “я” й “не я” різнить,
Минають зими
Минають зими і надходять З поживою для птахів і тварин І кучерявий вітер із–за Розбризкає в лугах ультрамарин