Катуйте, бийте нас, кати,
Печіть огнем, ножами тніть,
Ачей поможете
Таке в нас місце, що болить.
Ще нам не досить
Від наших мук, від наших ран;
Ще в шкурі ми, то нам
Здається, що на нас жупан.
Кінчай же, кате, і
Дери вже й шкуру на паси,
То, може, плакать нас
Або ще й духу наддаси.
Нехай, хрестившися огнем,
Наш сонний дух розбудим
І голову твою
Об стіни нашої тюрми.22 серпня 1893
