Катам

Катуйте, бийте нас, кати,

Печіть огнем, ножами тніть,

Ачей поможете

Таке в нас місце, що болить.

Ще нам не досить

Від наших мук, від наших ран;

Ще в шкурі ми, то нам

Здається, що на нас жупан.

Кінчай же, кате, і

Дери вже й шкуру на паси,

То, може, плакать нас

Або ще й духу наддаси.

Нехай, хрестившися огнем,

Наш сонний дух розбудим

І голову твою

Об стіни нашої тюрми.22 серпня 1893