1 min read
Слушать(AI)Київ XVI століття
Борщагівка — то була Борщівка,
Харчовий над річкою заїзд.
Там варила борщ вродлива
В щебетанні ластів’ячих гнізд.
Біля комина старий лелека,
Молода тополя при вікні.
А до Києва вже недалеко
В’їдете на свіжому коні.
Пийте, люди, пийте та борщуйте
Замочіть, щоб не розсохся віз.
А стомились коні — заночуйте:
Менше буде виплакано сліз.
З’явиться церквиця сіроглава
Прямо їдь, нікуди не звертай.
А чому вмирає давня слава
Ти у мене, хлопче, не питай.
Як скривавив землю меч Батиїв
Все ще по руїнах бродить жах.
Міг би вже й очунять славний Київ,
Та чомусь заснув у споришах.
А чому — збагнути не зумію:
Видно, це пригода не
Помолітесь на Святу Софію,
Що в проломах мохом пороста.
Руденко Микола
Стихи Руденко Миколы. (1920—2004) — украинский писатель, поэт и редактор, правозащитник, руководитель и один из основателей Украинской Хельсинкс
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Вічна вдова і диявол
1 Сама вдовиця жала й молотила, І для дітей сама коржі пекла Аж ось із запічка нечиста
“Незнайомі міста мені сняться щоночі”
Незнайомі міста мені сняться щоночі Незнайомі дахи Незнайомі жінки Може, з інших планет
Шлях до себе
Немає шляху отакого Ні в темному морі, ні в хмарному небі, Як та безконечна терниста дорога, По котрій я сам продираюсь до себе
Атомне
Я галактик ваших Не вивчав у екстазі німому Я — невидимий головастик, Що живе у тобі самому