Сніг у саду

Місяці жду.

Мені без нього лячно.

Сніг забіліє в самотнім саду

Серце заб’єсь доброзичливо і вдячно.

Пусто і тоскно ніччю в селі.

Я тут чужий і настроєний ворожо.

Дивлюсь з порога на далекий

І хочеться бути замість Дуная сторожем.

І хто повірить — що я народився тут!

Скільки вдень на селі галасів.

Який чужий, чужий мені цей статут.

Дитинячих відчувань не зосталося.

Око не звикне, в темряві мені лячно.

Боже, сніг ледве біліє в саду.

На душі — якась моторошність.

Мрячно.

Місяця жду.***