1 мин
Слушать(AI)На цвинтарі
Сколихнув темні
Й тільки листя опале,тільки зжовкла трава.
Тут — розорані схили,вороння на ріллі.
Там — промерзлі могилив потойбічній імлі.
Самота безутішнаі розпука така,мов у зранених
Павла Гірника.
І нема уже літа,і надії нема,тільки туга над світом,тільки тиша німа,тільки шепіт провиннийвідліта до небеста вмерзає в сльозинуобвуглений хрест.
Грищук Броніслав
Бронісла́в Анто́нович Грищу́к (нар. 1 квітня 1940, Сергіївка (Волочиський район) — поет і прозаїк.
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Неминучість
Раз Паїсій блаженний, що в Києві жив предавно,серед ночі, вві сні, білоткану сорочку побачив,лопотіло, кипіло, боліло її полотно,на усохлій тополі розіп’яте вітром гарячим Знав, ох, знав юродивий, що саме віщує той сон,краму білого зойк, у бе...
У приміському поїзді
Майже Край вікна у спекотнім вагоні задумлива жінкаізнічев’я неквапно бананову плоть оголяєі, відкинувши локони на дерматинову спинку,овоч сей перестиглий облизує та споживає А навпроти студентик із отрочим пухом на каркута білявим, рідк...
Посвята коникам
Зелений коник у вівсахвважає, що його сюрчанняє не що інше, як іржання,високе, наче небеса
Чуєш десь ірже лошатко
Я не знаю, що це сталося зі мною,чую жалібне іржання за стіною,із туману, з-за світання, з-над смерканнязве та зве кудись лошаткове ридання Не збагну я, де воно, лоша нещасне,невидиме, позамежне, позачасне Може, коней крав колись мій тем...