Сколихнув темні
Й тільки листя опале,тільки зжовкла трава.
Тут — розорані схили,вороння на ріллі.
Там — промерзлі могилив потойбічній імлі.
Самота безутішнаі розпука така,мов у зранених
Павла Гірника.
І нема уже літа,і надії нема,тільки туга над світом,тільки тиша німа,тільки шепіт провиннийвідліта до небеста вмерзає в сльозинуобвуглений хрест.
