В магазині квіток

В великому місті в розкішну

Дівчина прийшла молода,

Бо серцем почула весну-чарівницю,

Шуміла весняна вода.

І ледве струмки задзвеніли співочі,

Пташки заспівали дрібні,

Вчувались дівчині веснянки дівочі,

Ввижались діброви рідні.

І ледве натуру зо сну

Збудив поцілунок весни,

Дівчина запрагнула рясту дрібного,їй проліски снились ясні.

Тепер вона тут, в сій розкішній

Ох, що се так серце стиска?

Як душно, як тісно, немов у темниці!

Сей пах, мов отрута яка!

В теплиці між квітами скрізь

Гурток панночок і панів.

Дівчина кругом погляда, уважає,

І погляд її посмутнів.

Всі квіти розкішні… Дівчина

Чим можу панянці служить?..»

Зненацька чийсь голос дівчина почула,

То крамар паничик

Чи є в сій теплиці веснянії квіти?»

Питає дівчина

Аякже! є різні, – чим маю служити?

Тут можна набути всього:

Ось є гіацинти, нарциси і рожі,

Азалії є запашні,

Конвалії свіжі, фіалочки гожі…»

Ні, пролісків треба

Здивовано глянув панич;

Дівчини обличчя

То панночці пролісків простих схотілось?їх в місті немає ніде!

Тут тільки садові квітки». –

Дуже шкода».

І вийшла дівчина

Тут міські розкоші!

Тут міська

Вертає додому сумна.

Зустрілась їй жінка, на плечах

Несе щось, убога

Чи купите, панночко, пролісків білих?»

Тремтить із квітками

Звичайно!

А звідки, я вас попитаю,

Взяли ви сі квіти свої?»

Та сила ж квіток тепер всюди по гаю!

Се тут…» Та не чула

Дівчина.

Згадала околиці рідні:

Скрізь квіти, ряст, ясна

На проліски білі, на квіти

Скотилася тихо сльоза…